Дайджест для прокурорів [№18] (#8 воєнний стан)

Дайджест новин (воєнний стан).

20.05.2022 року набув чинності Закон України “Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо співробітництва з Міжнародним кримінальним судом” № 2236-ІХ від 03 травня 2022 року.

Законом розширено перелік осіб, до яких може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Так, відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України (КПК України) до таких осіб віднесено тих, відносно кого надійшло прохання Міжнародного кримінального суду (МКС) про тимчасовий арешт або про арешт і передачу у порядку і на підставах, передбачених розділом ІХ² КПК України (новий розділ, що має назву “Особливості співробітництва з міжнародним кримінальним судом”). Також зазначено, що розмір застави у випадках застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання МКС про тимчасовий арешт не визначається (ч. 4 ст. 183 КПК України).

У ч. 4 ст. 208 КПК України передбачено обов’язок уповноваженої службової особи роз’яснювати затриманій особі, яка розшукується МКС або стосовно якої надійшло прохання про тимчасовий арешт чи про арешт і передачу, право на надання згоди на передачу до МКС у спрощеному порядку.

Дія нового розділу ІХ² КПК України поширюється на осіб (громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства), які на момент вчинення злочину, що підпадає під юрисдикцію МКС, були підпорядковані та/або діяли з метою здійснення збройної агресії проти України та/або на підставі рішень (наказів, розпоряджень тощо) посадових осіб, військового командування або органів державної влади Російської Федерації, або іншої країни, що здійснювала агресію або сприяла її здійсненню проти України.

Компетентний орган може звертатися до МКС через центральний орган України (Офіс Генерального прокурора – під час досудового розслідування або судового розгляду або Міністерство юстиції України – під час виконання рішень) із запитом (проханням) про надання допомоги. Співробітництво між Україною та МКС здійснюється у порядку, визначеному КПК України та Римським статутом Міжнародного кримінального суду з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом. Для тлумачення термінів, використаних у цьому розділі, якщо вони не визначені КПК України, слід звертатися до Римського статуту Міжнародного кримінального суду.

Невичерпний перелік повноважень Офісу Генерального прокурора та Міністерства юстиції України щодо співробітництва з МКС визначений у ч.ч. 2 і 3 ст. 618 КПК України. Передбачена можливість проведення консультацій центрального органу України з МКС у випадках, коли виконання прохання МКС про співробітництво:

– може порушувати публічний порядок чи завдати шкоди національній безпеці України;

– може завдати шкоди кримінальному провадженню на території України, якого не стосується прохання;

– може призвести до порушення зобов’язань перед іноземною державою відповідно до міжнародного договору України.

Якщо виникає необхідність передання матеріалів кримінального провадження до МКС, центральний орган України отримує ці матеріали від слідчого, прокурора або суду та направляє до МКС. У ст. 620 КПК України також вказано на можливість взаємного перейняття кримінальних проваджень.

Передбачено право центрального органу України відкладати прохання МКС на строк і з підстав, що визначені в ч. 3 ст. 621 КПК України. Також центральний орган України може повністю чи частково відмовляти у виконанні прохання МКС про надання допомоги, якщо наслідком такого виконання може стати розголошення відомостей, що стосуються національної безпеки України.

Законом визначено і низку умов конфіденційності під час співробітництва з МКС (ст. 622 КПК України). Так, прохання МКС і будь-які додані до нього документи можуть бути розголошені лише в тому обсязі, який необхідний для виконання прохання про співробітництво. Якщо відомості, що підлягають переданню до МКС, відносяться до інформації з обмеженим доступом, вони можуть передаватися, лише якщо це не завдасть шкоди національній безпеці України та якщо з МКС досягнуто домовленості про забезпечення використання таких відомостей з додержанням обмежень на їх поширення та доступ. Якщо прохання МКС стосується передання відомостей, одержаних Україною на умовах конфіденційності від іноземної держави або міжнародної організації, центральний орган України попередньо запитує згоду такої держави або міжнародної організації на передання таких відомостей. Якщо держава, яка не є учасницею Римського статуту Міжнародного кримінального суду, або міжнародна організація відмовляється надати згоду на розкриття відомостей, про які йдеться у проханні МКС, центральний орган України повідомляє МКС про неможливість виконання прохання.

Компетентному органу України належить встановлювати, чи може виконання прохання МКС призвести до розголошення відомостей, що стосуються національної безпеки України. Якщо така небезпека є, то компетентний орган зупиняє виконання прохання та повідомляє центральний орган України, який, у свою чергу, проводить консультації з МКС з метою визначення умов подальшого виконання прохання та запобігання розголошенню таких відомостей. Неможливість виконати прохання без шкоди національній безпеці України має бути мотивована, але крім випадків, коли опис таких мотивів може завдати шкоду національній безпеці.

Центральний орган України вживає заходів для забезпечення збереження доказів на території України на прохання МКС у порядку, передбаченому КПК України, на умовах та у строки, визначені МКС (ст. 623 КПК України).

Процесуальні дії на території України на підставі та на виконання прохання МКС може проводити Прокурор Міжнародного кримінального суду, крім процесуальних дій, виконання яких в Україні здійснюється за погодженням із прокурором або з дозволу слідчого судді, суду. МКС може проводити засідання на території України за сприяння центрального органу України (ст. 624 КПК України).

На прохання МКС можлива тимчасова передача до нього особи, яка відбуває покарання у вигляді позбавлення волі або тримається під вартою в Україні, для участі в процесуальних діях. Така тимчасова передача можлива лише за наявності письмової згоди особи. Строк та інші умови передачі центральний орган України має узгоджувати з МКС. При цьому центральний орган України має керуватися строками тримання особи під вартою або призначеного покарання, а також вимогами глави 18 КПК України (ст. 625 КПК України).

Запити (прохання) центрального органу України до МКС (ст. 626 КПК України):

– складаються слідчим за погодженням із прокурором, прокурором або судом;

– мають стосуватись кримінальних проваджень щодо злочинів, що підпадають під юрисдикцію МКС, або інших тяжких і особливо тяжких злочинів;

– складаються у письмовій формі за правилами, передбаченими ст.ст. 551 і 552 КПК України;

– надсилаються разом із перекладом на одну із робочих мов МКС.

Особа, стосовно якої надійшло прохання МКС про співробітництво про її допит як свідка, потерпілого, експерта, підозрюваного або обвинуваченого, користується всіма правами, передбаченими КПК України для відповідних учасників провадження. У частинах 2, 3, 4 ст. 627 КПК України визначено права особи, а також відомості, що мають бути їй повідомлені перед початком виконання прохання МКС про співробітництво. До особи, стосовно якої надійшло прохання про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою лише за рішенням суду у порядку, передбаченому ст.ст. 629–631 КПК України.

На прохання МКС про тимчасовий арешт до особи застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до шістдесяти діб. Для цього прокурор має звернутися з клопотанням про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання МКС про тимчасовий арешт до слідчого судді, у межах територіальної юрисдикції якого здійснено затримання такої особи. До клопотання додаються: 1) протокол затримання особи з відміткою про роз’яснення особі її права надати згоду на передачу до МКС у спрощеному порядку; 2) копія прохання МКС про тимчасовий арешт та доданих до нього документів, засвідчена центральним органом України; 3) документи, що підтверджують особу затриманого. Під час розгляду клопотання слідчий суддя не досліджує питання про винуватість особи та не перевіряє законність прохання МКС про тимчасовий арешт стосовно особи. Таке клопотання має розглядатися за участю прокурора, затриманої особи та її захисника у найкоротший строк, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту затримання. За результатами розгляду клопотання слідчий суддя постановляє ухвалу про:

1) застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;

2) застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або запобіжного заходу, не пов’язаного з триманням під вартою, у разі коли особа повідомить про те, що питання про її винуватість у вчиненні діяння, якого стосується прохання МКС, вже було вирішено іншим судом або особу було виправдано за таке діяння іншим судом. У такому разі слідчий суддя в одноденний строк повідомляє про це центральний орган України для проведення консультацій з МКС;

3) відмову в застосуванні до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо затримана особа не є тією особою, яка розшукується МКС або яка зазначена у проханні МКС про тимчасовий арешт;

4) затвердження згоди особи на передачу до МКС у спрощеному порядку та застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до фактичної передачі особи до МКС.

Копія ухвали, постановленої за результатами розгляду клопотання про тимчасовий арешт, невідкладно надсилається до центрального органу України через відповідну обласну прокуратуру для подальшого інформування МКС. Така ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Якщо строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання МКС про тимчасовий арешт закінчився, а прохання МКС про арешт і передачу не надійшло, особа підлягає негайному звільненню з-під варти. Однак таке звільнення не перешкоджає застосуванню цього запобіжного заходу в тому разі, якщо відповідне прохання буде отримане в подальшому.

До надходження прохання МКС про арешт і передачу особа, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, має право подати слідчому судді письмову заяву про згоду на передачу до МКС у спрощеному порядку (ст. 630 КПК України). У свою чергу, начальник установи попереднього ув’язнення передає таку заяву до відповідного суду і повідомляє про це керівнику обласної прокуратури. Ухвала слідчого судді, постановлена за результатами розгляду заяви, оскарженню не підлягає. Слідчому судді належить лише встановити наявність добровільної згоди особи на передачу до МКС. Обласна прокуратура надсилає до центрального органу України копію ухвали та копію письмової заяви особи. Стаття 632 КПК України передбачає також право особи, до якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на прохання МКС про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, до фактичної передачі її до МКС подати до слідчого судді заяву про тимчасове звільнення і обрання запобіжного заходу, не пов’язаного з триманням під вартою.

На виконання прохання МКС про арешт і передачу прокурор за дорученням центрального органу України має звернутися до слідчого судді з клопотанням про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до її фактичної передачі та про передачу до МКС. Разом із клопотанням прокурор має подати копію прохання МКС. Копія ухвали, постановленої за результатами розгляду клопотання, невідкладно надсилається до центрального органу України. Така ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку. Після набрання законної сили такою ухвалою центральний орган України організовує передачу особи до МКС. Він також узгоджує з МКС спосіб та строки передачі.

Що ж стосується виконання в Україні рішень МКС, то його умови регламентовано у ст. 636 КПК України.