Дайджест для прокурорів [№14] (#4 воєнний стан)

Дайджест останніх змін до законодавства щодо:

1. Закон України «Про внесення змін до Кримінального та кримінального процесуального кодексів України щодо забезпечення протидії несанкціонованому поширенню інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, рух, переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчиненому в умовах воєнного або надзвичайного стану» від 24 березня 2022 року № 2160-ІХ.

Згідно з цим Законом, який набрав чинності 27 березня 2022 року, Кримінальний кодекс України (КК України) було доповнено новою статтею 114-2. Відповідно до цієї норми криміналізовано низку діянь, вчинених в умовах воєнного або надзвичайного стану, а саме:

– поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, у тому числі про їх переміщення територією України (ч. 1 ст. 114-2 КК України);

– поширення інформації про переміщення, рух або розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості (ч. 2 ст. 114-2 КК України).

Зазначені діяння будуть кримінально караними в тому випадку, коли така інформація не розміщувалась у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України чи Міністерства оборони України або в офіційних джерелах відповідних відомств країн-партнерів.

За діяння, зазначені у ч. 1 ст. 114-2 КК України, передбачена відповідальність у виді позбавлення волі на строк від трьох до п’яти років, а за дії, вказаніу ч. 2 цієї статті, – позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років.

Частиною третьою цієї статті передбачено посилену відповідальність за вищевказані діяння (позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років) з кваліфікуючими ознаками, а саме, якщо вони:

– вчинені за попередньою змовою групою осіб;

– вчинені з корисливих мотивів;

– вчинені з метою надання такої інформації державі, що здійснює збройну агресію проти України, чи незаконним збройним формуванням;

– спричинили тяжкі наслідки.

До цієї норми відповідно до ч. 5 ст. 49 КК України не застосовується давність притягнення до кримінальної відповідальності. Вчинення злочину, передбаченого ст. 114-2 КК України, уповноваженою особою юридичної особи від її імені та в її інтересах є підставою для застосування до неї заходів кримінально-правового характеру.

Повноваження з розслідування таких злочинів покладено на слідчих органів безпеки. У ч. 2 ст. 297-1 Кримінального процесуального кодексу України було передбачено також можливість здійснення спеціального досудового розслідування таких злочинів.

2. Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо визначення обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння та забезпечують бойовий імунітет в умовах дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2124-ІХ.

Згідно з цим Законом Кримінальний кодекс України було доповнено новою статтею 43-1 «Виконання обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України». Ця норма встановлює відсутність кримінально протиправного характеру діяння, що вчинене в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту та спрямоване на відсіч та стримування збройної агресії Російської Федерації або агресії іншої країни, якщо це заподіяло шкоду життю або здоров’ю особи, яка здійснює таку агресію, або заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, за відсутності ознак катування чи застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інших порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Норма також встановлює право кожної особи на захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України незалежно від можливості уникнення зіткнення, заподіяння шкоди або звернення за допомогою до інших осіб чи органів державної влади, Збройних Сил України. Виключається і кримінальна відповідальність за застосування зброї або вибухових речовин проти осіб, які здійснюють збройну агресію проти України, та за пошкодження чи знищення у зв’язку з цим майна.

Водночас не вважається виконанням обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України діяння (дія або бездіяльність), спрямоване на відсіч та стримування збройної агресії Російської Федерації або агресії іншої країни, яке явно не відповідає небезпечності агресії або обстановці відсічі та стримування, не було необхідним для досягнення значної суспільно корисної мети у конкретній ситуації та створило загрозу для життя інших людей або загрозу екологічної катастрофи чи настання інших надзвичайних подій більшого масштабу.

Змін зазнали і деякі інші закони. Так, до ст. 1 «Визначення основних термінів» Закону України «Про оборону України» було внесено поняття бойового імунітету, тобто звільнення військових і цивільних осіб, які беруть участь в обороні України, від відповідальності, у тому числі кримінальної, за різного роду наслідки, настання яких з урахуванням розумної обачності неможливо було передбачити при плануванні та виконанні відповідних дій (завдань) або які охоплюються виправданим ризиком, крім випадків порушення законів та звичаїв війни або застосування збройної сили, визначених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. До того ж у ст. 17 цього Закону додатково вказано на обов’язок таких осіб дотримуватися законів та звичаїв війни та застосування збройної сили.

У ст. 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено обов’язок командира знати, дотримуватися особисто та вимагати від особового складу неухильного дотримання норм міжнародного гуманітарного права.

Не несуть відповідальності й особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за рішення, дії чи бездіяльність, негативні наслідки яких неможливо було передбачити або які охоплюються виправданим ризиком, за умови, що такі дії (бездіяльність) були необхідні для відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту (ст. 99 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).