- Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо уточнення положень про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження, скасування запобіжного заходу для проходження військової служби в умовах воєнного стану»;
- огляд постанови Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №756/10060/17
- Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо уточнення положень про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження, скасування запобіжного заходу для проходження військової служби в умовах воєнного стану» № 2751-ІХ від 16 листопада 2022 року (набув чинності 11 грудня 2022 року).
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2751-20#Text
Внесено зміни до ст.ст. 615-1, 616 Кримінального процесуального кодексу України.
Відтепер:
- відновленню підлягають втрачені матеріали кримінальних проваджень, в яких обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності направлено до суду, проте підготовче судове засідання не відбулося; судовий розгляд розпочато, проте рішення суду за результатами його розгляду не ухвалено; судом ухвалено рішення, проте воно не набрало законної сили;
- матеріали всіх кримінальних проваджень, визначених у ч. 1 ст. 615-1 КПК України, підлягають відновленню за рішенням не лише слідчого судді, а й суду. Таке рішення приймається як за клопотаннями прокурора або слідчого чи дізнавача, погодженого з прокурором, клопотаннями сторони захисту чи потерпілого, так і за власною ініціативою суду; підлягають також матеріали кримінального провадження, в якому обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності направлено до суду, проте підготовче судове засідання не відбулося; судовий розгляд розпочато, проте рішення суду за результатами його розгляду не ухвалено; судом ухвалено рішення, проте воно не набрало законної сили.
- рішення про відновлення матеріалів може прийматися, у тому числі, за умови наявності ухвали про призначення судового розгляду;
- клопотання про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження може розглядатися як слідчим суддею того суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, так і судом, який здійснював судове провадження, а в разі неможливості такого розгляду з об’єктивних причин, такий розгляд здійснюється слідчим суддею іншого суду або іншим судом;
- у разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження, слідчий суддя або суд можуть постановити ухвалу про відновлення матеріалів втраченого провадження в тому обсязі, який, на їх думку, є достатнім для ухвалення судового рішення, яким суд завершує відповідну стадію судового провадження;
- копія ухвали про скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період негайно після її оголошення вручається прокурору та надсилається до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі – ТЦКСП) за місцем реєстрації підозрюваного, обвинуваченого;
- підозрюваний, обвинувачений, стосовно якого скасовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, має невідкладно, але не пізніше 48 годин (а не 24, як до внесення змін) з моменту оголошення ухвали про скасування цього запобіжного заходу, з’явитися до відповідного ТЦКСП за місцем реєстрації;
- ТЦКСП має невідкладно, але не пізніше 24 годин з моменту встановлення відповідної обставини, інформувати прокурора про нез’явлення підозрюваного, обвинуваченого до ТЦКСП, а також про відмову такій особі у проходженні військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період. У свою чергу прокурор за таких обставин має невідкладно, але не пізніше 24 годин, подати клопотання про обрання стосовно такої особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;
- контроль за виконанням ухвали слідчого судді або суду про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для проходження військової служби, а також за виконанням своїх обов’язків підозрюваним, обвинуваченим, щодо якого постановлено таку ухвалу, покладається не лише на прокурора, а й на відповідний ТЦКСП.
- Огляд постанови Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №756/10060/17.
http://surl.li/efetg
http://surl.li/efesz
Позиція Верховного Суду щодо допустимості доказів, а саме – висновку експерта у разі призначення експертизи слідчим, який не входить до складу визначеної у кримінальному провадженні слідчої групи:
- застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів кримінального судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, – захисту особи, суспільства та держави від злочинних посягань, охорони прав і свобод людини, забезпечення оперативного й ефективного розкриття кримінальних правопорушень і справедливого судового розгляду;
- невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, не в будь-якому, а лише в разі, якщо вона призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність;
- в основі встановлених кримінальним процесуальним законом правил допустимості доказів лежить концепція, відповідно до якої в центрі уваги суду повинні бути права людини і виправданість втручання в них держави незалежно від того, яка саме посадова особа обмежує права;
- зі ст. 87 КПК України вбачається, що імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини – заборони катування й нелюдського поводження (ст. 3 Конвенції, ч. 1 ст. 28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (п. «с» ч. 3 ст. 6 Конвенції, ст. 59 Конституції України), на участь у допиті свідків (п. «d» ч. 3 ст. 6 Конвенції), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (ст. 8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім’ї та близьких родичів (ч. 1 ст. 63 Конституції України). Відтак у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв’язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України;
- з огляду на зазначене суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, повинен насамперед з’ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання;
з огляду на зазначене суд може визнати дані висновку експертизи недопустимими доказами лише за умови, якщо призначення експертизи слідчим, який не входить до складу визначеної у кримінальному провадженні слідчої групи, призвела до порушення прав і свобод людини, гарантованих Конвенцією або Конституцією України. У разі визнання даних висновку експерта недопустимими доказами у зв’язку з призначенням експертизи таким слідчим суд у кожному випадку повинен аргументувати, які саме конвенційні чи конституційні права і свободи підозрюваного, обвинуваченого або інших осіб були знівельовані, звужені чи обмежені та в чому це виразилося.