Кримінальна відповідальність за «народні волевиявлення» на тимчасово окупованих частинах територій Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей

Наприкінці вересня 2022 року у частині тимчасово окупованих російською федерацією територіях відбулись псевдореферендуми – постановочні волевиявлення щодо приєднання тимчасово окупованих територій Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей до складу російської федерації на правах суб’єктів рф.

Ряду осіб, серед яких: так звані голови «ДНР» та «ЛНР», псевдодепутати «народної ради ДНР», псевдоголови «центральних виборчих комісій» «ЛНР» та «ДНР», «радник голови ЛНР» та іншим вже повідомлено про підозру в організації та проведенні псевдореферендумів на тимчасово окупованих територіях.

Публікуємо коментар Інни Берднік – консультанта аналітичного відділу підготовки прокурорів Тренінгового центру прокурорів України щодо кваліфікації дій за «народні волевиявлення» на тимчасово окупованих частинах територій Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей.

  1. Дії громадян України, які організували референдуми на тимчасово окупованих частинах територій, треба кваліфікувати за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених:
  • частиною 1 статті 109 КК України – у формі захоплення державної влади та (або) змови про вчинення таких дій;
  • частинами 1–3 статті 110 КК України – умисні дії, вчинені з метою зміни меж території на порушення порядку, встановленого Конституцією України;
  • частинами 1–8 статті 111-1 КК України – колабораційна діяльність;
  • статтею 111-2 КК України – умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації чи підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора; добровільного збору, підготовки та/або передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора.
  1. Дії громадян рф, які організували референдуми на тимчасово окупованих частинах територій, треба кваліфікувати за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених:
  • частиною 1 статті 109 КК України – у формі захоплення державної влади та (або) змови про вчинення таких дій;
  • частинами 1–3 статті 110 КК України – умисні дії, вчинені з метою зміни меж території на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
  1. Дії іноземців та ОБГ, окрім громадян країни-агресора, які організували референдуми на тимчасово окупованих частинах територій, треба кваліфікувати за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених:
  • частиною 1 статті 109 КК України – у формі захоплення державної влади та (або) змови про вчинення таких дій;
  • частинами 1–3 статті 110 КК України – умисні дії, вчинені з метою зміни меж території на порушення порядку, встановленого Конституцією України;
  • статтею 111-2 КК України – умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені іноземцем чи особою без громадянства, за винятком громадян держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації чи підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора; добровільного збору, підготовки та/або передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора.
  1. Дії учасників голосування референдуму на тимчасово окупованих частинах територій, треба кваліфікувати за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених:
  • частинами 4, 5 статті 27, частиною 1 статті 109 КК України – у формі захоплення державної влади та (або) змови про вчинення таких дій;
  • частинами 1–3 ст. 110 КК України – умисні дії, вчинені з метою зміни меж території на порушення порядку, встановленого Конституцією України;
  • статтею 111-2 КК України – умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації чи підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора; добровільного збору, підготовки та/або передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора.

У випадку застосування примусу до учасників голосування такі особи не підлягають кримінальній відповідальності.

  1. Якщо для проведення таких виборів до цивільних осіб військовослужбовці рф застосували насильство, то їхні дії треба кваліфікувати за:

частиною 1 статті 438 КК України, а саме: жорстоке поводження з цивільним населенням і (або) інші порушення законів та звичаїв війни, передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 47 Женевської конвенції (IV) про захист цивільного населення під час війни щодо непорушності прав населення окупованих територій) та (або) віддання наказу про вчинення таких дій.