Дайджест для прокурорів [№2]
Дайджест щодо питань про:
1. Кримінальну відповідальність за неособисте голосування. В українському парламенті нагальною є проблема неособистого голосування народних депутатів або так званого кнопкодавства. За даними, опублікованими на сайті видання «Голос України», менш ніж за 3 місяці від початку роботи Верховної Ради України ІХ скликання, починаючи з 29 серпня 2019 року, було виявлено чотири випадки неособистого голосування. Наприкінці цього ж року зазначену проблему спробували врегулювати шляхом встановлення кримінальної відповідальності за такі діяння. Як результат – на сьогодні ст. 364-2 КК України передбачено відповідальність за неособисте голосування, тобто умисне здійснення народним депутатом України на пленарному засіданні Верховної Ради України голосування замість іншого народного депутата України. Це кримінальне правопорушення підслідне Державному бюро розслідувань.
Вказане положення КК України діє вже більше року, але будь-яка судова практика за цією нормою відсутня. Лише 12 лютого 2021 року Офіс Генерального прокурора на своєму офіційному сайті повідомив про перший випадок притягнення до кримінальної відповідальності за неособисте голосування народного депутата України. За дорученням Генерального прокурора народному депутатові України повідомлено про підозру за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364-2 КК України.
Так, за даними слідства, ще 21 лютого 2020 року народний депутат України застосував персональну електронну картку іншого народного депутата та шляхом натискання кнопки «ЗА» здійснив замість нього голосування за прийняття трьох поправок до законопроєкту «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо обігу земель сільськогосподарського призначення».
Наразі питання юридичних наслідків неособистого голосування, виявленого і доведеного в судовому порядку, є дискусійним. Насамперед це стосується наслідків для документа, що був прийнятий у результаті неособистого голосування. Так, Перший заступник Голови Верховної Ради України Руслан Стефанчук порушує проблему механістичного підходу до оцінювання наслідків неособистого голосування. Цей підхід полягає в тому, що істотна шкода від неособистого голосування існує лише в тому разі, коли незаконно (неособисто) поданий голос чи кілька голосів були вирішальними для прийняття того чи іншого рішення. Автор наголошує, що відповідно до ч. 1 ст. 152 Основного Закону України порушення встановленої Конституцією України процедури ухвалення законів та інших актів Верховною Радою України є підставою для визнання їх неконституційними (http://www.golos.com.ua/article/324273). Наявна судова практика Конституційного Суду України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v002p710-18#top) та Верховного Суду (https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/80854671) теж свідчить про недопустимість наведеного підходу.
2. Зміни порядку обліку трудової діяльності. Верховною Радою України 5 лютого 2021 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі» (законопроєкт № 3623 від 10 червня 2020 року. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=69085). Основні нововведення цього нормативно-правового акта стосуються зміни порядку обліку трудової діяльності, у тому числі порядку ведення трудових книжок, який відповідно до Закону має додатково визначатися Кабінетом Міністрів України.
Так, вносяться зміни до ст. 48 Кодексу законів про працю України, де вказано, що облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Згідно з новою редакцією ст. 47 цього Кодексу трудові книжки мають зберігатися у працівника, а в день звільнення йому має надаватись копія наказу або розпорядження про звільнення. Відповідні записи про звільнення вносяться до трудової книжки, як зазначено в Законі, – «за вимогою працівника». Так само власник або уповноважений ним орган на вимогу працівника вносить і записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та успіхи у роботі.