- Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 травня 2023 року у справі №760/6265/22 щодо відповідальності осіб за поводження зі зброєю, отриманою з метою відсічі збройної агресії рф;
- Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №404/7774/21 щодо призначення покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
- Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 травня 2023 року у справі №760/6265/22.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/110749408
Позиція Касаційного кримінального суду Верховного Суду щодо відповідальності осіб за поводження зі зброєю, отриманою з метою відсічі збройної агресії російської федерації:
- якщо показання обвинуваченого щодо кримінального правопорушення суттєво відрізняються від фактичних обставин, що були зазначені в обвинувальному акті й у подальшому визнані судом доведеними, то суд не має застосовувати процедуру, передбачену ч. 3 ст. 349 КПК України (визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються). Натомість суд має повернутися до обговорення питання про визначення обсягу доказів і встановлення порядку їх дослідження, оскількинаявність протиріч свідчить про те, що обвинувачений фактично оспорював обставини вчинення злочину й суд мав розглянути кримінальне провадження в загальному порядку. Наприклад, обвинувачений, визнаючи вину в учиненні інкримінованого йому злочину, надав суду показання про те, що в березні 2022 року він працював на забезпечення сил територіальної оборони ЗСУ і зброю отримав на блок-пості від військових із метою відсічі збройної агресії. Водночас відповідно до змісту обвинувального акта обвинуваченому інкримінувалося те, що він придбав і зберігав вогнепальну зброю, бойові припаси та вибухові пристрої, отримані незаконно, за невстановлених обставин і в невстановлений час, тобто за відсутності небезпеки, що безпосередньо загрожувала правоохоронюваним інтересам особи, суспільства та держави;
- заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, зокрема для усунення небезпеки, що загрожує суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо таку небезпеку в цій обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності, не є кримінальним правопорушенням (ч. 1 ст. 39 КК України).
- Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №404/7774/21.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/109646052
Позиція Касаційного кримінального суду Верховного Суду щодо призначення покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України:
- покарання, передбачені в санкції ч. 1 ст. 286 КК України, відокремлено одне від одного розділовим сполучником «або» (це означає, зокрема, відношення взаємовиключення);
- основні покарання в тексті санкції цієї норми відокремлені комою від додаткового покарання – позбавлення права керувати транспортними засобами, що свідчить про існування синтаксичного розриву між двома частинами тексту, а саме між приписами щодо застосування основних і додаткового видів покарань;
- оскільки в першій частині тексту санкції ч. 1 ст. 286 КК України передбачено декілька альтернативних видів основних покарань, то друга частина тексту стосується кожного з них, а не тільки одного (обмеження волі);
- санкція ч. 1 ст. 286 КК України встановлює, що покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами є обов’язковим додатковим покаранням щодо призначення;
- незастосування додаткового обов’язкового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.