Дайджест для прокурорів [№4]

1. Значення протоколу слідчого експерименту як судового доказу. Київський апеляційний суд своєю ухвалою від 14 вересня 2020 року скасував вирок суду першої інстанції, яким обвинуваченого було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, і засуджено до довічного позбавлення волі. Кримінальне провадження цією ухвалою було закрите у зв’язку з невстановленням достатніх доказів і вичерпанням можливості їх отримати.

Прокурор подав касаційну скаргу на вказане рішення, де виклав свої доводи і просив скасувати ухвалу апеляційного суду й призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Він вважає, що апеляційний суд, надавши перевагу показанням обвинуваченого, наданим у судовому засіданні, не взяв до уваги інші докази, зокрема і відомості, отримані під час слідчого експерименту за участю обвинуваченого.

Верховним Судом доводи прокурора було визнано обґрунтованими, як і те, що суд апеляційної інстанції не дотримався вимог щодо мотивування свого рішення, що суперечить ст. 419 КПК України.

Під час розгляду провадження апеляційний суд досліджував усі докази, у тому числі протокол і відеозапис слідчого експерименту, однак вказав, що сторона обвинувачення не надала прямих доказів, які поза розумним сумнівом доводили б причетність до вбивства. На підтвердження цього було зазначено, що суд, керуючись вимогами ч. 4 ст. 95 КПК України, не може обґрунтовувати рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору на досудовому розслідуванні, а також посилатися на них.

Таким чином, суд фактично ототожнив показання обвинуваченого, що надаються під час досудового розслідування, та протокол проведення слідчого експерименту. Таке рішення, на думку Верховного Суду, суперечить правовій позиції, викладеній у постанові об’єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 14 вересня 2020 року (справа № 740/3597/17).

Обґрунтовуючи свою позицію, Верховний Суд зазначив, що якщо відомості повідомлено підозрюваним, обвинуваченим, свідком під час проведення процесуальних дій, то вони є складовим компонентом змісту документа як окремого процесуального джерела доказів, зокрема протоколу слідчого експерименту, де фіксуються його хід та результати. Отже, показання і протокол слідчого експерименту є окремими самостійними процесуальними джерелами доказів, які суд оцінює за правилами ст. 94 КПК України.

До того ж, наприклад, на відміну від допиту, важливою особливістю проведення слідчого експерименту є належна правова процедура, що містить низку процесуальних гарантій, дотримання яких виключає обґрунтовані сумніви щодо правомірного отримання відомостей від суб’єкта, за його волею та вільним волевиявленням. До цих гарантій Верховний Суд відносить участь понятих, здійснення безперервного відеозапису слідчої дії як складові судового контролю та дотриманням засад кримінального провадження, детальне і ґрунтовне роз’яснення прав і процесуальних наслідків участі особи в проведенні слідчого експерименту тощо.

Як вбачається з протоколу слідчого експерименту від 08 листопада 2014 року, підозрюваний не лише розповідав про обставини вчинення злочину, а й продемонстрував, яким чином він завдав удар потерпілому. Однак навіть те, що обвинувачений у судовому засіданні змінив свої показання, на думку суду, не робить протокол слідчого експерименту недопустимим доказом. Після його оцінки судом з погляду належності, допустимості й достовірності він набуває значення судового доказу.

З огляду на всі ці обставини постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17 березня 2021 року (справа № 761/10306/15-к) касаційну скаргу прокурора було задоволено, а ухвалу Київського апеляційного суду скасовано з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції (https://zakon.cc/court/document/read/95682146_dc021be4?fbclid=IwAR1H5f3rNsDspqINcmJ3jQqsLQtlnnhnpP61vHfiRO_6JxleD9fR2_DPWUE).

2. Набрання чинності Законом України «Про Бюро економічної безпеки». Вказаний Закон набрав чинність 25 березня 2021 року. Втім, робота самого органу почнеться лише після прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про початок його діяльності. Тоді ж, як зазначено в розділі VI «Прикінцеві положення» Закону, набудуть чинності зміни до відповідних нормативно-правових актів, зокрема, до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України.

Крім того, для початку діяльності Бюро економічної безпеки у вказаному Законі міститься вимога комплектування штату цього органу не менш як на 30% його штатної чисельності. Питання про передачу кримінальних проваджень, що підслідні Бюро економічної безпеки та перебувають на стадії досудового розслідування, має вирішуватись відповідним прокурором у кримінальному провадженні у порядку, визначеному КПК України, протягом двох місяців з дня прийняття рішення про початок діяльності Бюро економічної безпеки.

3. Визначення меж судового розгляду. Згідно з вироком суду першої інстанції особу було визнано невинуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та виправдано за недоведеністю, що в його діянні є склад кримінального правопорушення. Апеляційний суд залишив цей вирок без змін. Прокурором вказані рішення було оскаржено до Верховного Суду.

Одним із доводів, викладених у касаційній скарзі прокурора, було те, що суд, дійшовши висновку про відсутність у діях особи складу інкримінованого правопорушення, міг самостійно змінити правову кваліфікацію кримінального правопорушення на менш тяжке (ст. 190, ст. 364 або ст. 369 КК України) на підставі положень ч. 3 ст. 337 КПК України «Визначення меж судового розгляду».

Проте положення ч. 3 ст. 337 КПК України, на думку Касаційного кримінального суду, що висловлена в постанові від 13 січня 2021 року (https://protocol.ua/ru/vs_kks_u_razi_nepidtverdgennya/), не вказують на те, що у разі не підтвердження висунутого обвинувачення суд має віднайти у діях особи інший склад злочину і ухвалити обвинувальний вирок.