У цьому Положенні, зокрема, визначено форми підвищення кваліфікації прокурорів, а саме:

– самостійне навчання (самоосвіта);

– стажування в органі прокуратури вищого рівня;

– участь у семінарах та інших колективних формах навчання;

– підготовка (навчання) у Тренінговому центрі прокурорів України (ТЦПУ);

– тренерська (викладацька) діяльність у ТЦПУ;

– наукова діяльність.

Так, самостійне навчання передбачає опрацювання законів та інших нормативно-правових актів, рішень Конституційного Суду України, практики Європейського суду з прав людини, організаційно-розпорядчих актів Генерального прокурора, керівників обласних прокуратур, судової та прокурорської практик, методичних рекомендацій та інших документів інформаційно-орієнтовного спрямування Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, публікацій професійного спрямування у фахових виданнях тощо.

Підготовку (навчання) в ТЦПУ визначено основною з форм підвищення кваліфікації, що проводиться не рідше одного разу на чотири роки. Прокурор вважається таким, який пройшов підготовку з підвищення кваліфікації у ТЦПУ, якщо впродовж 48 місяців за результатами участі у тренінгових курсах / тренінгах набрав 60 залікових балів. Кількість залікових балів за кожний тренінговий курс / тренінг визначається ТЦПУ залежно від його тематики, складності та тривалості. Підготовка (навчання) в ТЦПУ проводиться за такими формами, як очна, дистанційна й онлайн. Направлення прокурора на навчання до ТЦПУ оформлюється наказом керівника відповідного органу прокуратури, підготовку якого здійснює кадровий підрозділ.

Прокурори можуть також підвищувати кваліфікацію шляхом тренерської діяльності у ТЦПУ. Оплата тренерської роботи прокурорів та інших осіб, які відряджаються (направляються) до ТЦПУ для участі в підготовці та проведенні окремих тренінгових курсів / тренінгів, здійснюється згідно з умовами, визначеними Кабінетом Міністрів України. Ставки погодинної оплати праці тренерської (викладацької) діяльності таких осіб затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2020 року № 1307.

Наукова діяльність прокурорів теж може вважатися підвищенням кваліфікації, якщо прокурор опублікував чи оприлюднив результати своїх наукових досліджень (тези наукових повідомлень, наукові статті в наукових фахових виданнях, виступ на науковій конференції, семінарі, круглому столі) або захистив дисертацію на здобуття наукових ступенів доктора філософії в галузі права чи доктора наук. Теми наукових досліджень прокурора мають стосуватися сфери діяльності органів прокуратури. Про результати наукової діяльності повідомляється до кадрового підрозділу відповідного органу прокуратури з наданням копій документів, які їх підтверджують.

2. Наказ Генерального прокурора від 11 червня 2021 року № 194 «Про організацію взаємодії органів прокуратури з питань захисту інтересів держави в суді поза межами кримінального провадження».

У цьому наказі йдеться про взаємодію у сфері захисту тих інтересів держави, які порушені внаслідок учинення кримінальних правопорушень, зокрема й корупційних, а також інших правопорушень, пов’язаних із корупцією. Застосування представницьких повноважень прокурора в цій сфері здійснюється шляхом пред’явлення позовів, вступу в господарську, адміністративну чи цивільну справи, оскарження судового рішення.

У наказі передбачено, що за наявності даних про порушення інтересів держави потрібно забезпечувати передавання до структурних підрозділів представництва інтересів держави в суді, прокурорам окружних прокуратур згідно з розподілом обов’язків відповідних мотивованих висновків і матеріалів. Що ж стосується випадків набуття необґрунтованих активів особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та/або за їхнім дорученням іншою фізичною чи юридичною особою, то за наявності таких даних матеріали передаються до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Висновки про необхідність застосування представницьких повноважень прокурора мають містити:

– чіткий опис обставин порушення інтересів держави (загрози порушення), дані про суб’єктів вчинення порушення та його негативні наслідки;

– положення нормативно-правових актів, які порушено;

– дані про майно, зокрема й земельні ділянки, їхні індивідуальні ознаки, вартість відповідного майна, що підлягає поверненню (витребуванню);

– інформацію про вжиття / невжиття заходів із захисту інтересів держави в суді компетентним органом, уповноваженим здійснювати такий захист у спірних правовідносинах (за його наявності) відповідно до вимог законодавства;

– за наявності підстав – обґрунтування поважності пропуску строків: позовної давності; на звернення до суду за захистом порушених інтересів держави;

– перелік доказів на підтвердження порушення або загрози порушення інтересів держави.

Матеріали, які долучаються до висновку, потрібно надавати з додержанням вимог режиму секретності, порядку, визначеного для документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, а також положень статті 222 КПК України.

У вказаному наказі визначено такі критерії оцінювання ефективності стану взаємодії прокурорів з питань захисту інтересів держави в суді, як своєчасність і повнота вжитих заходів щодо:

– виявлення порушень інтересів держави та своєчасного передання матеріалів про такі порушення до підрозділів представництва або Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у передбаченому в наказі порядку;

– опрацювання та прийняття обґрунтованого рішення про захист інтересів держави в суді;

– ефективного захисту в суді порушених інтересів держави, реального виконання судових рішень у відповідних справах.