Дайджест для прокурорів [№8]
Дайджест щодо питань про:
1. Кваліфікацію діяння як шахрайство за фактичної відсутності збитків у потерпілого.
Верховний Суд 04 серпня 2021 року частково задовольнив касаційну скаргу прокурора на виправдувальний вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 вересня 2019 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 18 листопада 2020 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/98881875).
Вказаним вироком районного суду виправдано двох слідчих СВ Соснівського РВ у м. Черкаси УМВС України в Черкаській області, які обвинувачувались у шахрайстві та зловживанні службовим становищем. За обставинами справи один з них виніс постанову про закриття кримінального провадження, після чого отримав неправомірну вигоду за це, хоча кримінальне провадження вже було закрите. Інший слідчий, на думку сторони обвинувачення, був пособником цього правопорушення.
Приймаючи рішення щодо шахрайства, суд першої інстанції зазначив, що під час досудового розслідування нікого потерпілим визнано не було. Дійсно, особу, яка передавала слідчому неправомірну вигоду, було визнано свідком. Відповідно до пояснень цього свідка мічені гроші для передачі він отримав від працівників відділу внутрішньої безпеки для викриття протиправної діяльності слідчих.
Таким чином, суд виніс виправдувальний вирок (зокрема в частині ст. 190 КК України) з огляду на відсутність статусу потерпілого, збитків у нього та відсутність цивільного позову. Тобто суду не відомо, кому завдано збитків та стосовно кого вчинене шахрайство. Апеляційний суд залишив скаргу прокурора без задоволення з тих самих причин, тобто погодившись із судом першої інстанції.
Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу прокурора, визнав передчасним висновок апеляційного суду щодо відсутності складу шахрайства, оскільки усвідомлення винуватою особою, кому саме належить чуже майно та на яких підставах, не є вирішальним для встановлення ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. Натомість, як зазначив Суд, складовою підстави кримінальної відповідальності за шахрайство є усвідомлення суб’єктом злочину того факту, що предмет злочину є для нього чужим, що він заволодіває чужим майном за відсутності будь-якого дійсного чи уявного права на нього. Кримінальна відповідальність за шахрайство пов’язана зі встановленням усвідомлення винним факту заволодіння чужим майном з метою його безоплатного, безповоротного обернення на свою користь (чи третіх осіб) за відсутності законних підстав, збільшення внаслідок цього власних або третьої особи майнових фондів. На підставі цього ухвалу апеляційного суду було скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Отже, практика Верховного Суду орієнтує на те, що ключове значення при встановленні в діянні ознак шахрайства має не належність майна потерпілому, а усвідомлення винним неправомірності заволодіння цим майном.
2. Зміни до Кримінального кодексу України.
08 серпня набрав чинності Закон України ,,Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за незаконне видобування корисних копалин”. Цим документом, зокрема, доповнено назву ст. 240 Кримінального кодексу України (,,Порушення правил охорони або використання надр, незаконне видобування корисних копалин”). У частині посилення покарання змін зазнала лише санкція ч. 1 ст. 240 КК України, а до диспозицій цієї статті додано нові ознаки, у тому числі кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі. Закріплено також грошові критерії визначення заподіяної шкоди.
Так, цим Законом криміналізовано незаконне видобування корисних копалин місцевого значення у значному розмірі (тридцять і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) та посилено покарання у виді штрафу, що тепер становить від п’ятисот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 1 ст. 240 КК України). Перелік корисних копалин місцевого значення затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 827 від 12 грудня 1994 року (в ред. від 17.09.2020 р.).
Крім того, кваліфікуючою ознакою в ч. 2 ст. 240 КК України додатково визначено видобування корисних копалин місцевого значення у великому розмірі (сто і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян). До особливо кваліфікуючих ознак було включено вчинення діянь за попередньою змовою групою осіб та службовою особою з використанням службового становища (ч. 3 ст. 240 КК України) та вчинення діянь організованою групою (ч. 4 ст. 240 КК України).
3. Визнання неналежним доказом висновку експерта, що ґрунтується на можливих показниках середньої ціни майна.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 17 серпня 2021 року у справі № 484/1376/18 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/99123656) колегія суддів Касаційного кримінального суду погодилася з ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року про залишення без змін виправдувального вироку Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 січня 2020 року.
Вказаним вироком начальника відділу освіти Первомайської РДА визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України („Службова недбалість”).
Однією з підстав для виправдання стало визнання висновку експерта, на який посилається сторона обвинувачення, неналежним доказом. Цим висновком встановлено вартість одного метра квадратного металопластикового вікна конкретної марки, моделі та комплектації. Однак ці дані, на думку Суду, є лише припущенням, оскільки у висновку вказано, що ця вартість за цінами первинного ринку станом на грудень 2016 року могла становити 825,75 гривень.
Суд також зазначив, що за матеріалами справи після вказаної експертизи орган досудового розслідування неодноразово ініціював проведення додаткових судових експертиз та направляв до експертних установ відповідні постанови, в яких вкотре порушував питання про вартість вікон та розмір збитків, нанесених державному бюджету. Однак проведення повторної судової експертизи на підставі постанови органу досудового розслідування було визнане неможливим у зв’язку з тим, що цінові пропозиції щодо вартості одного квадратного метра металопластикового вікна відсутні, як і не існує пропозицій щодо ринкової вартості конкретних вікон, оскільки ринкову вартість для індивідуального виробу неможливо встановити порівняльним підходом, відтак встановити ринкову вартість виробів – металопластикових вікон та вартість одного квадратного метра металопластикового вікна неможливо.
Отже, наведений спосіб розрахунку майнової шкоди є підставою для визнання судом висновку експерта неналежним доказом.